GolosniNews Пт, 14.12.2018, 04:28
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта
Categories
Интервью [2]
Читайте мною услышанное )
Лирика [120]
Читайте мною пережитое...
for kids [3]
Чехарда [19]
Здесь, как и в игре, я из разных букв, расставленных в алфавитном порядке, пытаюсь сложить слова и целые предложения )
Інше [2]
інше.
Поиск
Банеры
Главная » Статьи » Лирика

забута


У кабінеті тиша –

чутно

шурчить машина.

Напружені

всі її звивини

 

Важкою їй здається,

марудна

Богом забута,

документарна писанина,

година вечірня.

 

Я все думаю.

Не йду.

Мені,

в людській подобі,

все ж легше зносити

нелюдські зносини.

 

В свою чергу

машину бідну мучаю,

не даю їй спокою.

Мріяти б.

Але набираю я звіти

і номери.

 

П'ятниця, вечір, вересень.

І щось в душі натякає –

невесело.

І я б здичавіла, здушила

всесвіт в долонях,

до грудей стиснула,

всіх, кожного,

 

Але навколо порожньо.

Гуде машина.

Їй бачить болісно

як гинуть мрії.

Не у битвах,

у сірій монотонності.

 

Машина нудиться.

А чим моя влада

завадити?

Я сама тону у порожності.

Мало б бути соромно.

 

Мала б хотіти перекинути,

догори дригом,

зсередини вивернути.

розірвати світу нутрощі…

Але, панотче,

Поговоримо.

 

Помітьте,

я одна.

Ні поруч стати,

Ні плечем відчути брата.

Будьте певні –

вони, решта,

не проти отак-от

померти.

 

І віри в мені

залишилося

на останню спробу

перед стрибком

з Московського

 мосту.

На ще один раз –

відчути агонію,

сором і страх.


Категория: Лирика | Добавил: Golosna (07.09.2012)
Просмотров: 179 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2018