осінь принишкла. ніжність зайшла. зима відпочити під сонцем лягла. і тануть сніги, зашарілась земля... хай мертва, хай це в останнє... та в тіло моє, наче змія, просковзнула весна.
ти торкаєшся тіла... і байдуже доторком рук, чи цілунком, чи подихом, чи лиш на склі лишився від тебе закоханий дим. Не знаю, не хочу і чути, і навіть подумати, ні навіть подиху я часу не лишу... я лиш чекаю.. чекаю.. як доторк зміїний, отрутою, димом, ти в тіло, наче у склеп, де весна спить камінна, ранком сп"янілим проникнеш...
ну ж бо линь, моя леле....
НІКОЛИ! НІХТО! за жодних обставин! не знало ще людство такого цілунку! і зараз же, а ну ж бо нині, накиньте зашморг всі, бо жоден з вас, ніколи не досягав такої ніжності ЙОГО... це все потворність, бруд і фільми! німе кіно, фальш, гра, брехливість...
правдива тут лиш НІЖНІСТЬ!
нє, не тваринна, то янгольська хіть!
я до чого веду!
він торкається так, наче я - то згутсток пари! наче я - це мільйон мережевих метеликів, наче його подих, може знищити мою суть... він дихає так, наче боїться, щоб тисячі, мільйони моїх метеликів, не здійнялись всі водночас, і не полинули хто куди!!!!!!!!!!!
він торкається до мене, наче я розбите скло, чи сніжинка... так наче тепло його пальців розтопить мою кригу... і я розтічуся....
боже. я тану!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! я мільйонами метеликів здімаюся в небо.... і кожен з цих метеликів живе і ворушиться...кожен збуджений, кожний сповнений бажання! і кожного з них, наче дивній синій вогонь вічності, наче остання свічка, наче божествеенне сяйво, кожного з них, ти, моя ніжносте!, притягуєш до себе...
я не розлечуся... бо всі вони згіпнотезовані твоїм теплом, бо їхня кров - то твоя пара, їхнє повітря- то твій погляд....
ти сильний, ти тримаєш руки, й мені не сила... не ворухнутись, я дихати боюсь! бо ти- моя отрута!
я палю...цигарка за цигаркою... і дим, тобою, твоєю живою суттю, проникає в моє тіло.. він ворушиться у мені тобою... він убиває мене... він з"їдає мене...
він боїться мене вбити.... він палить.... його сяюча ніжність випаровує останню вологу з моїх грудей... я випаровуюсь....
де ж ти, моя ти ніжносте... я хочу жити в твоїй слині...я хочу спати в тебе на колінах! я хочу дихати повітрям з твоїх легень, я хочу їсти з твоїх рук, я хочу мріяти твоїми очима..
я хочу писати...своїми силами... своєю кров"ю й своєю слиною...... виводити візерунки своїх слів, своєї душі, своєї могутності на твоєму тілі.....
кожен мій метелик...прагне видряпати на твоїй спині освідчення у коханні...
