Ми люди. Ми люди, які не можуть спокійно їздити в метро, ми люди, які не можуть гідно триматися в маршрутках, ми люди, які мусять хилитись йолопам, давати їм дорогу, просити їх про поміч, наслідувати їх, поважати їх. Ми люди виховані на терпінні, ми люди виховані терпінням, ми люди, які не мають іншої сили окрім терпіння.

Немічні, сутулуваті, в окулярах чи незручних циліндрах, безробітні, жінки або діти, ми люди безпомічні. Люди які живуть у нічному світлі, люди, яких не знайдеш удень, люди, які одинокі, сторонні та гідні того, аби зватися людьми.

Ми країна. Ми країна в якій панує сила секретарок та биків. Тупа тваринна сила та сила папірця керує цією країною. Тут немає закону. А люди беззбройні. Тут право на носіння зброї видають ті, хто давно вже продали своє законне право на життя. Браконьєри. Дозвіл на носіння зброї тут видають браконьєри.

Ми люди, люди в країні браконьєрів. Люди в період, коли полювання заборонене, але лісники перетворилися на браконьєрів. Наші мавки та водяні, берегині й русалки, перелесники й лісничі давно вже втікли налякані шумом стрілянини, реготом безумних та галасом прийнятих законів, змінених конституцій, 

Ми країна, яка весь час планує змінити конституцію. Ми люди, які на восьме березня вивішують плакати “Уряд геть”. Ми країна, в якій люди на заході хочуть на захід, люди на сході хочуть на схід, а центр... хоче на захід, а рухається на схід. Ми східна країна, і саме на території нашої країни знаходиться самісінький центр Європи. Ми східна західна країна.

Ми люди, яких можна загризти на вулицях. Ми люди, які мовчать, коли в метро ричить якесь теля чи доводить свою правоту бик. Ми люди, які знають, що вони праві. Ми люди, які живуть серед биків. Ми люди лісу, ми люди серед тварин. Ми, люди, стаємо папірцями. Ми – це наші фотокартки та їхня брехня. Ми – це ті, які пройшли співбесіди з тваринами. Хай же навіки живуть ті, кого не обрали. Ми ж тут всі обрані тваринами. 

Тут не можна захищатись. Тут немає від чого захищатись. Йому треба підкоритись. Здичавіти, осиротіти.


Колись, ще до зародження гуманізму, деякі племена відмовились від канібалізму, а греки від зброї. Людина очистилася від бруду крові, смороду трупів та сліз жертв. Здавалося б шлях відкрито. Створено демократію. Рівність.  

Тепер нам страшно виходити вночі, бо не ми тут хазяї вулиць. Ми знаємо, що ЦЕ можна зупинити лиш силою. Але ми не хочемо його так зупиняти. Ми люди, які відмовились від зброї. Ми відкинули силу зброї, як згубну, як негідну. Ми спробували встановити силу закону. Врешті-решт ми опинились на межі закону та зброї. На лінії вогню. Відтепер закон став дозволом на зброю. Життя – розстрілом.