Будь ласка, не свари мене, Боже.

Не стискай грізно свої долоні.

Я лише хотіла трошки

Погратися

Із пісочку вежі будувати

На морському березі,

Бачити як хвилі

Підмивають їхні мури і в'язниць підмур'я.

Я не знала, Господи,

Як буває боляче.

Як пісок у очі

Кислотою-оцтом.

Я лише помріяти, вигадати

Малювати пензликом

Я ж не знала, Боже мій,

Що чорнила кров'ю сповнені

Ти прости мені – повірила,

що казки весіллями правдиві,

міфи і легенди – чарами-царівнами,

лицарями вірними, королями гідними.

Я ж тепер Едіпова

Тінь на світі білому

Я ж тепер молитимусь

Боже, батьку, щохвилинно Вам.