залиш мені

свої турботи і страхи,

тугу весни

і повені

страшні лиши

до серця близько не бери

свої жалі

по вінця влий

свій лютий біль

повільно лий

своєю люттю й горем

наповнюй тіло,

наче книгу словом

перетвори мене

на ціле море,

на височенні гори

людського стону

труї мій рух,

труї мій погляд,

даруй ненависть

і погорду

я височитиму віки,

я розливатимусь світами,

в собі я потоплю

цілі міста, цивілізації і храми

на мапі людства залишусь

роз"ятриная рана

своєю кров’ю напою