Не зраджує лише земля.

У ній сховаюся від смерті.

Болото, бруд і перегній

запхаю в очі, ріт і ніс,

і за гранітною плитою

од вас сховаюся — ви злі.

Я забуду ваш голос.

Згіпнотизує, приспить

мене вітер травою

і листям, і запахом лип.

Мене ховатимуть в тумані.

Ви не побачите ні ран,

ні струпних плям.

Я буду майже як живою,

омиюсь мертвою водою.

Не зраджує лише земля —

їй борг почесний я віддам.

Мене з”їдять міріади комах —

на здоров”я, так із мене

почнеться нове життя.