зніму панчохи,

біля ліжка скину

нічну сорочку,

наче змія зимову

шкіру.

димом,

тихо

прослизну

в твої пір'їни,

з твоїх повік злижу

я спогади вечірні,

стисну в руках

твою ослаблу волю,

із грудей витягну

страхи і болі.

мені не холодно -

мені не боляче -

тобі введу свій опіум,

мені не страшно -

розважу колисковими.

мені стане сили

стояти на варті

до самого ранку,

тож спи сном убитий,

я вистою, правда.

буду тобі охороною

допоки розпечена

сонячним променем,

розбита,

зубожіла й  знесилена

не стану частиною

учорашньої ночі

лишивши по собі

лиш простирадла

і зім'яті ковдри