онови,

онови мою душу

влий трохи смутку,

вкинь жменю солі,

у мою прісну калюжу,

свою цінну

сировину,

приправи з Грузії,

й гіркого тмину,

не пошкодуй

скидай у вариво

зміїне.

розпеченого оцту,

й липкої олії,

квіткового цвіту,

огненну надію,

і липу запашну

додай, додай

у це кипіння.

і уливаючи до супу

кров зціджену

опівночі

чи на зорі

нашепочи,

на воду наведи,

наговори

і онови,

і онови мою здушену

здавлену,

зчаділу,

душу