Десь у хащах кам*яного міста,

Серед павутиння збанкрутілих  душ,

На узбіччі заіскрила вишня,

Затуливши зранених од злих,

Потомлених, скалічених очищ.

Чище,чи від того суму стало тихше?

Сильно свище,

Наче продірявила в мені тунель для світла

Ніжноцвітна вишня.

Руками природи

В  самісінькі груди,

Ввігнала маленький кілок

З весняних, пахучих гілок.