Доброго дня,

Сьогодні у нас велике свято, на якому зібралися всі ті, хто не зрікся понять мужності і людяності. Переді мною стоять молоді люди, які можуть, хочуть і, можливо, справді стануть рятувальниками, пожежниками, піротехніками, водолазами.

При цьому найважливіше розуміти, що рятувальник – це не професія, а світогляд, це глибоке розуміння того, що у житті головне не вижити, а стати справжньою людиною. І коли на білбордах ми бачимо зображення рятувальників, чоловіків середнього віку, статних, високих, з грубими, сильними руками і засмаглими обличчями, треба згадати 16-тирічну харків'янку Юлію Сергієнко, яка відпочиваючи на дачі, помітила, що одна з дівчат стрибнула у воду з рибацької пристані і не виплила. 16-річна харків'янка Юлія Сергієнко тієї ж миті пірнула у став, знайшла 13-річну дитину, витягла її на берег і надала першу медичну допомогу. Дівчина не дихала, а Юля не зупинялася. Напевно, їй було дуже страшно, але вона не здалася і виборола для дитини життя. І це подвиг.

Я би хотів, щоб ми помічали таких людей у натовпі, я би хотів, щоб Ви знали, що такі люди є серед нас. Я би дуже хотів, щоб ми самі рівнялися на такі вчинки.

Геройство іноді виглядає безглуздим і безпорадним, але у якому світі б ми жили, якби тисячі людей по всьому світу не відстоювали його ідеали.

Я бажаю Вам, щоб тернистий шлях, на який Ви зараз вступаєте, не був розмитий дощами і побитий грозами, щоб на ньому не було ні бруду, ні калюж і завжди залишалося місце для подвигу.

Щоб всі небезпеки, які неодмінно траплятимуться, Ви зустрічали з гідністю і з честю долали.