Янголи в людській подобі

Інколи до нас приходять,

Крилами з дивану

Трусять сигаретний попіл

Їм би лиш  порятувати

Ну, а я уже не в змозі

Їхнім співам і казкам

Наче Одіссей, чинити опір

Їхнє дихання, мов опій,

Спокій, спокій

Новорічні заметілі

Разом з ними носять

Білим пір'ям постіль стелять,

Закривають наші очі

Одіссей – 15 років,

А мені, здається, досить